Відповідає хімік-технолог Юлія Гагаріна
Питання мікропластику та його впливу на екологію в цілому і людину окремо зараз активно вивчається та обговорюється. Тож і косметику ця тема не оминула. Факт: найбільше джерело мікропластику у навколишньому середовищі - це рибальскі сітки, випраний одяг (волокна містять мікропластик), пластикові пляшки. В цьому списку косметика десь на 10-му місці.
В тіло людини мікропластик здебільшого потрапляє через стічні води, де опиняється з джерел, перерахованих вище. Наїзди на косметику і особливо - санскріни в цьому контексті зайві, і на жаль, дуже підвищують людям тривожність.
Більше за все мікропластику - в декоративній косметиці, він використовується там для сенсорності (приємних відчуттів від текстур та їхнього красивого ефекту на шкірі - примітка редактора). До речі, тезис про те, що “мікропластик - це дешево” не відповідає дійсності, часто він навпаки - дорогий.
Є таке дослідження (знайти можна за оригінальною назвою Assessment of human dermal absorption of flame retardant additives in polyethylene and polypropylene microplastics using 3D human skin equivalent models): брали культури клітин (модельні, прийняті як альтернативні для досліджень) та обробляли різними типами речовин (які є донорами мікропластику, зауважу, що всі вони характерні для тканин, а не косметики) і експериментували - що буде, якщо на суху та вологу шкіру надіти строком на 24 години тканину, яка містить мікропластик та антизамисті речовини. Що з'ясувалося: що системний вплив (вплив речовини на весь організм - прим. ред.) дуже умовний, пишуть, що речовину не виявили в організмі, але це можливо в певних умовах. А умови наступні: шкіра має бути сильно зволожена через ефект оклюзії (плівки) і у неї порушена десквамація - при цьому деякі форми мікропластику можуть бути зафіксовані. Все це не зовсім про реальність, але дає підґрунтя для зміни законодавства, що гарно. Та водночас цей експеримент вже є інструментом залякування.
Є ще один матеріал корейських дослідників про вплив мікропластику на шкіру: вони пишуть, що мікропластик у високих дозах може викликати вироблення запальних цитокінів за умови, якщо речовина в значній дозі проникне до живих кератиноцитів або фібробластів (що просто неможливо, якщо речовина взаємодіє зі шкірою ззовні).
Чи можна виявити мікропластик за INCI? Деякі хімічні компоненти завжди є мікропластиком: наприклад, нейлон - він все ще зустрічається в декоративних продуктах, і буде в майбутньому забанений. Або поліпропілен (зустрічався у скрабах) - він вже давно в бані і не використовується. А от кополімери - не завжди, бо там важлива розчинність та "величина будівельних блоків" (розмір частинок - прим.ред.). Полікватерніуми, які можна зустріти в “лякалках” - це не мікропластик.
